Аліна Христич

Я таки навчилась їздити. І це саме той випадок, коли отримавши щось, дуже хочеш цим поділитися з іншими. Як це буває в багатьох, у мене є «такий собі» досвід і яскравий досвід.

Отже, водійські права отримала близько 10 років тому, а ось їздити майже ніяк. Було, звісно, кілька спроб проїхатися з чоловіком та батьком «у полі», але спроби були не вдалі.
Якогось дня остаточно вирішила, що я повинна їздити. Звернулась в найближчу до дому, досить популярну в Києві автошколу «Карат» з хорошою репутацією. Вибрала за відгуками найкращого інструктора. Він одразу сказав, шо 20 стандартних занять – це мало, щоб їздити на Печерськ (саме туди я мала щодня возити дитину з Троєщини). Інструктор виявився не говіркий, зате за найменший промах довго вичитував і з фразою «ну як так можна взагалі» і знову впадав у мовчанку.
Пройшло 30 занять, а далі Троєщини я ніде не була. Правда, двічі заїжджали на Лісовий масив і один раз вчились паркуватись задом в гараж (не знаю, навіщо, бо паркуватись як не вміла, так і не навчилась). За кермом трусило і їздити було відверто страшно. Стало зрозуміло, що з цим щось потрібно робити.
І тут одна добра дівчина з Клумби (Кашалот) порадила мені Сашу Новінського (Pilotoff) . Зараз працює в «Автотренері». З першого погляду стало ясно, що він не типовий інструктор з автошколи. Саша їздить на перегонах, а поміж ними навчає культурі правильного вождіння всіх, хто цього потребує.
З перших слів у телефонній розмові Саша запевнив, що за кілька занять буду їздити нормально. Так і сталось. Через 3 заняття сама поїхала через весь Київ за маршрутом Троєщина – автодром в Новосілках, що за «Магелланом» з невеликими заторами приблизно за одну годину.
Навчання проходило на моїй машині на автодромі. І це дуже правильно – замість того, щоб підсвідомо надіятись, що інструктор вчасно натисне свою потрібну педаль, ти вчишся справлятись самостійно.
Саша природжений педагог, багато всього розповідає зі свого досвіду, що добре запам’ятовується. Тобто по факту отримуєш великий об’єм інформації без «зубріння».
Безумовно, це не просто легенька їзда по місту в межах «не висовуйся і не заважай іншим нормальним водіям» (такий собі девіз випускника «Карата»). Зате після Сашиних уроків відчуваєш себе впевненим водієм, який знає і вміє навіть дещо більше, ніж пересічний користувач авто. І так, я навчалась екстренному гальмуванню та відточувала вміння проїзду «ялиночки» між конусами. На перший погляд здається, що в повсякденному житті ці знання мені не згодяться, але все це таки додає впевненості на дорозі. На парковку ми витратили всього 15 хвилин і паркуюсь я тепер без проблем.
В звичайній школі зараз заняття мені коштували 250 грн. за півтори години (натягнуті). Із Сашею домовилась про 650 грн. за заняття, яке тривало приблизно 2 – 2.5 години. В «Караті» витратила 30 занять – 45 годин. У Саші я взяла 6 занять – десь 12-15 годин. На «Карат» було потрачено 250*30 = 7000 грн. Із Сашею 6*650 = 3900 грн. Економія коштів і часу очевидна.
Звісно,

КНОПКА СВЯЗИ
Хотите, перезвоним Вам в удобное время?